Коли хтось нехтує любов’ю
Та добрим словом для людей,
Душа його стікає кров’ю,
В "пустелі зла" серед грудей.
Коли жадає стати паном
Хтось за рахунок темних дій,
Вдоволений заможним станом,
Що він прибуток має свій.
І хто б з питанням не звертався
Не бачить пан жебрацьких сліз.
Рахує, що з царем зрівнявся
Та на вершину світу вліз.
А хтось у відчаї страждає,
Що вдома жодного гроша.
Бо чесність красти заважає,
Брехать заради бариша…
Але прийдуть на допомогу
Тому, хто станом гірше них.
І вдячне слово скажуть Богу,
Що він любов’ю пестить їх.
Хто правди у житті шукає,
Хто влади хоче, хто скарбів…
Ніхто безсмертя з нас немає,
Усі почують тризни спів.
Із багажем життя якого
Ми явимось на вищій суд?
Як зазирнемо в очі Бога
Коли його цурались тут.
06.04.2017
© Руслан Пивоваров
Картина: "Чаепитие в Мытищах, близ Москвы" -
Василий Григорьевич Перов.