Чудові миті: ти і тишина...
Лиш чуркотить струмок дзвінким потоком.
Розпухла в небі хмари сивина,
І йдуть дощі своїм лінивим кроком.
Погода не схиляється до зла,
Лиш ми шлемо їй грозяні привіти.
В твоїм обличчі посмішка цвіла,
А я тебе горнув, щоби зігріти.
І нас немов відчули небеса,
Я так люблю як сонце ти стрічаєш.
У посмішці твоїй живе краса,
Ота краса, яку ти не втрачаєш.
Ми погляди здіймали догори,
Туди, де світять золоті світила.
В простиглі миті літньої пори,
Тебе я грів, а ти мене любила.
____________________________
©R. Tserkovnyy, 2018