Любо із призьби дивитись, як падають зорі,
в серпні під хатою о вечоровій порі
чи зустрічати над річкою ранки прозорі,
груші дозрілі збирати в дитинства дворі…
Літо сільське нас частує теплом і гостинцем,
щедро дарує солодощі – фрукти та мед.
Сонце наповнює хмари промінням по вінця
й кожна із них прослизнути спішить уперед.
Хороше вечором літнім заснути надворі,
чути крізь сон віртуозні концерти цикад…
Очі за північ розплющені мовби в дозорі
ловлять природи святковий салют – зорепад!
Серпень повітрям на травах настояних дише,
пестить чуприну з роками зріділу мою.
Пам’ять колише наповнена м’ятою тиша
та соловейко витьохкує пісню свою.
26.08.2018