ДорОсла, це коли вже дорослА
до щему від звичайного світання,
до подиву, що кожне – надзвичайне...
– Зітхаєш?
– Дихай, комірець послаб...
Бо кожна мить, то витвір ремесла,
та ні, не ремесла, а витвір Майстра!
Враз небо співом світла забринить,
серпневою пожежею займається
край виднокола,
жевріє в блакить...
І яблуком рожевим вийде – цить! –
хрустке, стікаюче живильним сяйвом коло!
21.08.18
------------
Фото автора.
Перевод Кариатиды Сны:
Ты взрослая, а значит доросла
до боли от обычного рассвета,
до удивления любым секретом...
– Вздыхаешь?
– Глубже! Воротник ослабь...
Ведь каждый миг – творенье ремесла,
да нет, не ремесла – творенье Мастера!
Враз небо пеньем света зазвенит,
пожаром августовским занимается
край горизонта,
в просини горит...
И розовое яблоко хрустит,
сияющее, соком истекающее!