Тільки б знати, в які світи заблукала твоя стежина,
Зрозуміти, чому ти в тінь зафарбовуєш день ясний,
Осягнути, у чом моя непробачена та провина,
Що сріблясту самотність скронь мочить докорів дощ рясний.
Я заглиблюсь в торішні сни, я образ перетну пустелю,
В гіркоту полинових літ краплю меду, повір, додам,
Розбиваючи ноги в кров, подолаю розради скелю,
Віднайду твою тінь в світах і проміння душі віддам.
Липень 2011 р.