Знаю, помру на зорі! Хай на двох в одночас,
чи на которій із двох - не вирішувать разом.
О, якби можна, щоб двічі мій факел погас!
Щоб на вечірній зорі і ранковій відразу.
Кроком танцюючим йшла по землі я увіч
з фартухом, повним троянд! - Паростка не порушив!
Знаю, помру на зорі! - Яструбиную ніч
Бог не пошле по мою лебединую душу.
Ніжной рукой відхилю нецілований хрест,
в щедреє небо з останнім привітом рвануся.
Проріз зорі - відповідна усмішка і жест...
- Я й в передсмертній німоті поетом лишуся!
Оригинал:
Знаю, умру на заре! На которой их двух,
Вместе с которой из двух - не решить по заказу!
Ах, если б можно, чтоб дважды мой факел потух!
Чтоб на вечерней заре и на утренней сразу!
Пляшущим шагом прошла по земле! - Неба дочь!
С полным передником роз! - Ни ростка не наруша!
Знаю, умру на заре! - Ястребиную ночь
Бог не пошлёт по мою лебединую душу!
Нежной рукой отведя нецелованный крест,
В щедрое небо рванусь за последним приветом.
ПрОрезь зари - и ответной улыбки прорЕз...
- Я и в предсмертной икоте останусь поэтом!