Вже рік минув. Іще один.
Безслідно.
Куди так стрімко лине час?
Одна за іншою ті днини
крізь пальці витікають наче газ.
Вже знову жовто навкруги
і морозно навколо.
І скроні вже, чиїсь, торкає міцно сивина.
Усіх творінь в природі має бути двоє,
Всіх парно, тільки я - одна.
Так пробирає осінь по спині
в серцях вирощуючи холод.
Так час той плине ненаситно,
що на душі постійний голод...
02.10.2014