Бавиться біля воріт осінь теплим сонцем,
І гаптує зраночку жоржинами садки,
Зріють пізні яблука в мисці за віконцем,
Старість на порозі ладнає чобітки.
Заварити чай із трав - спогадів далеких,
Лиш туманом вкриті фото на стіні,
У подушках вишитих вічно юні квіти...
Душу пестять рідні мамині пісні.
Павучком заплуталось щастя в сивих косах,
Вже нема тої тривоги в стомлених очах,
А забуті сни блукають в тихих росах
І збуваються ще мрії в зронених зірках.
Шелестить грайливий вітер у лісах бурштинових
Безліч ще дарунків Доля зробить на віку!
Грій, матусю, серцем спогади безцінні
Й ту любов, що окриляє душу молоду!