Не лякайся, коханий.
Я утоми не знаю:
Відчуваю я дотик
Твоєї руки
Ніжний, ніби цілунок,
Такий незрівняний,
Мов у спадок дарований
Нам на віки.
Рідний мій, твоя ніжність
Така невблаганна.
Ти голубиш мене,
Ніби мати маля.
Чом зустріла тебе
На стежині останній
Там, де в юність обом нам
Нема вороття?!