http://www.stihi.ru/2018/08/08/8969
Оригінал:
Коли, нестерпно так, біль давить груди,
Зайві слова, лише в очах печаль.
Сльозу ховаєш, бо мо' хто й осудить,
Терпіння ж витікає через край...
Ти часом прагнеш від усіх втікати,
Щоби не чути докорів й образ.
В замку примарнім тугу заховати
Пити там каву і кружляти вальс...
Та все проходить, наступають миті
Коли лиш спокій благо для душі,
І пам'яті дороги, наче діти,
По колу ходять у твоїм житті.
Перевод с украинского Светланы Груздевой,
вариант второй…
Как нестерпимо боль мне давит груди…
Слова излишни, лишь в очах печаль.
Слезу я спрячу: может, кто осудит, –
Терпенье ж вытекает невзначай…
Порой сбежишь поплакать для порядка,
Не слушать чтоб укоры всякий раз,
И в замке призрачном тоску упрятать,
И пить там кофе, и кружить там вальс…
И вот – проходит, как и всё на свете,
И за покой благодарит душа.
А памяти дороги, словно дети,
По кругу ходят в жизни, не спеша.
Аватар из Инета,
от Татьяны Строкач - спасиБо.
http://www.stihi.ru/2018/08/08/8969
(здесь ссылка на первый вариант перевода)