Сгорая, красотой заворожу
и переливом красок зачарую.
Пусть шёпотом я о любви скажу,
но, золотом осыпав, избалую.
Листва летит оранжевой строкой –
диктую вам осенние стихи я.
В старинной росписи моей – покой.
Секреты травы нашуршат сухие.
Храню для вас великий миг вдвоём:
«сегодня» он, «сейчас», затем – разлука.
Перед «пока» мы красотой споём.
Расцветить листопад – лучей наука.
До дна испить росистые деньки,
и нежить до последнего листочка,
счастливым быть, туманам вопреки,
а паутинкою поставить точку
перед зимой…
Диктую вам осінній вірш останній
================================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
Згораючи, я бачу вже межу,
Де запитаю: а навіщо все' це?
Хай про любов я пошепки кажу,
Але кричить моє питання в серці.
Спадає листя помаранчевим рядком –
Диктую вам осінній вірш останній,
Де крізь портьєри та прикриті ставні
Ще сонце пробивається ривком.
Я зберігаю кожну мить удвох,
Бо знаю, що попереду – розлука.
А може, зустріч.. де мене спитає Бог:
«Ну, як тобі?.. земна моя наука..»..
До дна я вип’ю сонячні деньки –
Не залишаючи ні краплі, без остатку.
Перетворюсь вербою близь ріки,
Де павутинкою поставлю крапку...
перед зимою…
Так… ще земною, побудь зі мною –
Перед зимою…
***
Николай Сысойлов,
09.09.2018
*
Нина! Ваши осенние стихи настолько завораживают, что хочется читать их и перечитывать! Они особенные!
Красивая пейзажная лирика! Очень нравится!
Марина Морская 12 26.09.2021 11:37