Ворушить мене сьогодення,
немов на вітерцю тростину,
має багато впливу.
Боюся потрапити у непам,ять,
не пізнавши любові та силу життя.
Почуття й досі, як у тому полоні.
Стою я біля руїн свого життя,
та й у вітерця питаю,
чи будуть ще в житті
радощі щастя-розмаю?
Нехай нарешті обминуть
мене печалі, й на Світі
буде тільки Мир,
війні місця не стане.
Хоча на Землі ми всі грішні,
та Господи пробач,
розжени нічну млу життя,
щоб були ми втішні.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg