http://www.stihi.ru/2018/09/08/9182
Матінко Божа, зжалься на мене,
Сил вже не маю терпіть сьогодення -
З самого ранку до пізньої ночі
Зводить безвісність долю жіночу,
В темну долину за бабиним схилом,
Де в забутті туманіють могили,
Зсохлися верби, діставшись коріння
Морока ночі та божевілля…
Плаче калина при самій дорозі
Я повертаюся, а на порозі…
Місячний лицар в світлім жупані
Світить лампадкою в сірім тумані,
Силі ворожій, темній, таємній,
Що мене тягне із сьогодення…
Та мені байдуже… серце німіє…
Тьмяна безвісність в очах шаленіє…
Знову вертаюсь та ружі червоні
Чортополохом в’їлись в долоні,
Гострими голками вп’ялися долу,
Щоб зупинити в замкнутім колі…
Матінко Божа, зжалься на мене ..