Сергей Лавров. «Эмигранты последней волны»
Нет, ничто в этом мире не ново,
Лишь все слаще Отечества дым.
Эмигранты — не русское слово,
Но каким оно стало родным.
Две могучих волны в полстолетья
Уходили к чужим берегам.
Подгоняла их Родина плетью,
Чтоб чужим не молились богам.
Сколько судеб в своей круговерти
Две волны погубили, спасли.
Но уже поднимается третья
С неуемной российской земли.
Пересохли святые колодцы,
И обходят волхвы стороной,
А Россия — опять ей неймется —
Поднимает волну за волной.
И судьба улыбается ведьмой,
И утраты не чует страна.
Ну а что, если станет последней
Эта страшная третья волна?
Брызги гущи кофейной на блюдце.
Угадай, где мосты сожжены?
Угадай, где мосты, чтоб вернуться
Эмигрантам последней волны?
ЕМІГРАНТИ ОСТАННЬОЇ ХВИЛІ (вільний переклад П.Голубкова)
Ні, ніщо в цьому світі не ново,
Все солодше Вітчизни нам дим.
Емігрант - не російське це слово,
А яким воно стало своїм.
Хвилі дві за одне півстоліття -
Подарунки чужим берегам.
Батогом підганяли їх звідти,
Щоб чужим не молились богам.
Скільки доль у своїй круговерті
Хвилі ті врятувати змогли.
Але вже піднімається третя
З невгамовної й досі землі.
Пересохлі колодязі серця
Стороною обходять волхви,
А Росія - їй знову не йметься -
Піднімає ті хвилі нові.
Посміхається доля, як відьма,
І не чує країна їх втрат.
Ну а що, як остання - новітня
Ця страшна третя хвиля підряд?
Бризки гущі від кави на блюдці.
І вгадай: мости спалені, ні?
І вгадай, в змозі чи повернутись
Хвилі третььої горе-сини?