Сергей Лавров. Проводы года Обезьяны и встреча года Петуха
Может быть, я слегка уже пьяный,
И рука не тверда на струне.
Надо выпить за год Обезьяны
Поскорей, пока память при мне.
Прошлый год на расправу был скорым —
Погибали поэты, певцы,
Президенты, премьеры, вахтеры —
Все подряд отдавали концы. [1]
Не щадил он ни рангов, ни званий —
Все равны, коль ногами вперед.
Говорили, что год обезьяний
Как зловещий в анналы войдет.
Вся страна затаилась с опаской,
Ожидая, что будут опять
Не победы, а крах и фиаско,
Не прогресс, а движение вспять.
В этот год не родился картофель,
Ели брюкву — и то хорошо.
На червонцах поморщился профиль
И разменной монетой пошел.
Хлеба нет — повалило ненастье, [2]
Задолжали мы за рубежом…
Долг огромный, и долг этот красен
Кровью с потом, а не платежом.
Нет просвета — сплошные изъяны,
Обложил непроглядный туман.
Виноваты во всем обезьяны,
Только спрос небольшой с обезьян.
Если логике следовать этой,
То придется смиренно признать:
Обезьяньей была пятилетка… [3]
Только как же столетье назвать?
Ну а мы? Если спросят — нормально.
Жизнь идет, вот и кончился год.
И веселым он был, и печальным —
Как любое движенье вперед.
В среднем поровну слез и улыбок.
Год как год — ничего не отнять.
Разве только чуть больше ошибок
Довелось в этот год совершать.
Почему-то китайским аршином
Стало модно года измерять.
Говорят, новый год — петушиный. [4]
Это что же, опять куковать?
Будем в новом году петушиться,
Будем в песнях пускать петухов.
Может, красный петух порезвится
Всласть над крышами наших домов. [5]
Видно, будет значительно проще
Петухам в этот год кур топтать,
Но при этом, наверное, в ощип
Им придется самим попадать.
Петушиная грудь вся в наградах.
Кукареканья, перья да пух…
Дай-то бог, в этот год кого надо
Клюнет жареный в спину петух.
Ну а мы за родную державу
Постоим, как всегда, не за страх.
Завоюем желанную славу
Мы в лихих петушиных боях.
В общем, будет, видать, не подарком
Этот год. Только нам все равно.
Никаким петухам и цесаркам
Не удастся пустить нас на дно.
Будем жить. Год не может быть лишним.
И признаемся как на духу:
Надо выпить. За нас. С наступившим.
Не забудьте налить петуху.
31 декабря 1980 года
ПРОВОДИ РОКУ МАВПИ (вільний переклад П.Голубкова)
Може бути, я злегка вже п'яний,
І рука не тверда на струні.
За рік Мавпи п'ємо, громадяни,
Швидше, пам'ять поки при мені.
Був швидким її рік на афери -
Мерли різних чеснот фахівці,
Президенти, прем'єри, вахтери -
Поспіль всі віддавали кінці.
Не щадив ані звань він, ні рангів, -
Рівні, хто вперед ноги кладе.
Мавпи рік, за пророцтвами магів -
Як зловісний, в аннали ввійде.
Зачаїлася доля, як казка,
І чекає, що будуть підряд
Не паради, а крахи й фіаско,
Не прогрес, тільки рухи назад.
У цей рік не родила картопля,
Їли брукву - й то добре, а що?
На карбованцях скривдився профіль
І в розмінну монету пішов.
Хліба – брак, повалила негода,
За кордоном в боргах ми, авжеж...
«Красен» буде цей борг для народу
Кров'ю й потом, а не платежем ---
І немає просвіту потоиу,
Непроглядний туман і стійкий.
Винні мавпи, звичайно, в усьому,
Тільки попит з них – звісно, який.
Якщо логііку скласти у стрічку,
Доведеться згадати, авжеж:
Була Мавпяча вся п'ятирічка...
Тільки як же сторіччя назвеш?
Ну, а ми? Як спитають - нормально.
Йде життя, ось, скінчився ще рік.
І веселим він був, і печальним -
Рух вперед, будь-який – «при своїх».
Тобто порівну сліз і ухмилок.
Не відняти ні дня. Рік як рік -.
Хіба трохи побільше помилок
Довелося здійснити своїх.
За китайським аршином, одначе,
Модно міряти стало роки.
Кажуть, начебто, рік цей - півнЯчий.
Що ж це, знову ті «ку-рі-ку-ки»?
Будьмо в році цьому «петушитись»,
Будьмо півнів пускати в піснях.
Може півень червоний «різвитись»
Всмак на наших будинків дахах.
Буде значно простіше там, схоже,
Півням в рік цей топтати курей,
Та при цьому, напевно, їм в ощип
Потрапляти частіше, «О'key».
Груди півня - усі в нагородах.
Кукурікання, пір'я та пух...
Боже, дай, щоб в цей рік всі народи
Клюнув смажений в спину «дідух».
Ну а ми всі за рідну державу
Постоїмо ще раз, не за страх.
Завоюємо бажану славу
У лихих ми «півнячих» боях.
Подарунком не буде ця марка -
«Півня рік». Тільки нам все одно.
Бо ні півникаам, ані цесаркам
Нас не вдасться пустити на дно.
Йде життя. Зайвим - рік не буває.
І зізнатися треба тому:
Час вже пити. За нас. Наступає.
Не забудьте налити й йому.