Вiтаю осiнь,сни моi далекi,
Навколо друзi й нема прощань.
Яскравиi днi любовi та безпеки,
Ще не було нi слiз, не запитань.
Веселi днi навчання безтурботнi,
Тi радощi вiд першого кохання.
Та соромливiсть вiд очей бездонних
Коли зустрiнеш поглядом його.
Сьогоднi все минуло в забуття
Брати перетворились в ворогiв
НенАвисть пребувае на свободi
Рахунки непомирнi натворив
вони помiж собою зводять.
Та кров людска тече немов вода,
Назустрiч миру не знаходять кроки
И селиться провулками бiда
Забутоi iсторii уроки.
Вiтаю осiнь, та на сердцi жаль
Зворушлива , хвилююча картина.
Колись листiв зеленых - жовта шаль
Осiнними вiтрами полетiла.
Природа тихо спiвчувае нам,
Лiкуе свижi та забутi рани
Закоханi с дитинства панорами
фарбують мiсто в дивну пастораль...