Людмила Юферова. Вітри, вітри...
Ветра, ветра — утеха мне и милость,
Отрада сёл, а иногда и страх.
О, сколько ж вас под крышами гнездилось
И ночевало в тёплых дымарях.
Ветра, ветра — упрямы и послушны,
Подобие могучих ветряков!
О, сколько ж вас пронизывало души
Моих, почивших в бозе земляков!
Ветра — в вас тайна Космоса таится,
Доверены пустые сёла вам.
Стучитесь вы в разбитых хат глазницы
И плачете тоскливо по ночам.
В селе безлюдно. Бродят ветры татью
То в белом, то в зелёном. Не уснуть.
И запахи, и слёзы и объятья
Ветра от нас впитали в свою суть.
От времени не скрыться и в пустыне.
О, сколько сёл ещё пойдут на слом...
И с теми, кто ушёл, нет связи ныне...
Ветра, ветра и пустота кругом...
С украинского 11.09.18.
Вiтри, вiтри...
Вітри, вітри, степів моїх утіха,
Сільська розрада, а під час і страх,
О, скільки ж вас гніздилося у стріхах
І ночувало в теплих димарях.
Вітри, вітри, всевладні і байдужі,
Із крилами потужних вітряків,
О, скільки ж вас пронизувало душі
Моїх спочилих в часі земляків.
Вітри, вітри, космічні таємниці,
Ви за пустим селом наглядачі,
В розбиті хатні б’єтеся зіниці
І протягами плачете вночі.
Вітри, вітри, в селі безлюдно й лунко,
То в біле, то в зелене гусне час…
І запахи, і сльози, й поцілунки
Вітри спивали в кожного із нас.
Нема від часу втечі і відключень.
О, скільки вмерло і вмирає сіл…
І з тими, хто пішов, нема сполучень…
Вітри, вітри і пустки навдокіл…