(Із циклу „Лазурний берег“)
Море насупилось грізними хвилями,
всюди снують буруни.
Нас не побалує теплими штилями
мабуть уже до весни…
Повагом чайки проходяться берегом,
сумно тепер їм одним.
Хмари нависли над хвилями черевом,
літо розтало як дим.
Бабине літо усе ще попереду,
сонце осяє лазур.
Потім гулятимуть берегом череди
із лютовіїв і бурь.
Хвилі круті без жалю шматуватимуть
взимку холодний пісок.
Чайок сім’ю до весни рятуватимуть
плавні і хвойний лісок.
Море ласкаве побачити хочеться
знову хоча б через рік,
але уже без медуз і без збоченців.
Їх би не бачити вік!
10.09.2018