Пам’ятка козаку
Ворожбитка козаку долю нагадала,
що красуню стріне він у весняний день
що віддасться дівці тій майже на поталу
і співатиме для неї радісно пісень…
Та не вірив жінці той, глузував із неї,
говорив, що не такий – плазувать не звик,
що нізащо не віддасть воленьки своєї
і завжди господар в домі все-таки мужик!
Ще не знав тоді козак, як він помилявся,
у в житті буває все, ще чого й не чув –
в чарівницю молоду якось закохався
і розмови про свободу начисто забув!
Залюбила козака, зіллям напоїла,
дівка гарна і метка, з гонором лихим.
Погуляла, попила, добре попоїла,
обдурила пів села і втекла з другим…
Славні браття-козаки, хто шанує долю –
про зрадливість пам’ятай чарівних дівок.
Як здаєшся у полон – забувай про волю,
щоб не згадувать дарма цей гіркий урок!
Отже, други-мужики, хто ще має волю,
про підступність не забудь чарівних жінок.
Не здавайся у полон, пам’ятай про долю,
щоб не згадувати марно той життя урок!
11.09.2018