Леся Украинка. Трагедия

Валентина Варнавская
                Посвящение подруге
                Л. Старицкой-Черняховской


    Ощутил средь боя рыцарь,
что смертельно в грудь он ранен,
стиснул панцирь он сильнее, 
кровь из раны унимая.

    Разглядела с башни дама:
побледнел её любимый,
грудь сжимает он рукою, –
и слугу к нему послала.

    – Славный рыцарь, дама просит
вас покинуть бой кровавый,
ненадолго – чтобы только
рану вам перевязали.

    Мы наложим вам повязки
с исцеляющим бальзамом,
и давно уже на башне
приготовлено вам ложе.

    – Передайте благодарность
той, что вас ко мне послала,
но на это приглашенье
не могу я отозваться.

    Если б я хоть на минуту
сбросил свой железный панцирь,
кровь бы хлынула потоком –
вмиг бы я лишился жизни.

    Ибо есть такие раны,
что не лечатся бальзамом,
нет для них других повязок
кроме панциря стального.

    – Ох, ответ ваш, господин мой, 
ранит сердце нежной даме!
– Может, есть у дамы панцирь,
Пусть его сильнее стиснет.

Кимполунг, 6.06.1901  

(перевод с украинского – 
Валентина Варнавская) 


*   *   *

Леся Українка

ТРАГЕДІЯ


                Посвята товаришці
                Л. Старицькій-Черняхівській


    Чує лицар серед бою,
що смертельна рана в грудях,
стиснув панцира міцніше,
аби кров затамувати.

    Бачить з вежі гарна дама,
що поблід її коханий,
що рукою стиснув груди, –
посила до нього джуру.

    – Пане лицарю, вас просять
залишити бій кривавий
хоч на ту малу часину,
поки рану перев’яжуть.

    Є у нас м’які завої
і бальзам на рану гойний,
там на вежі біла постіль
вже давно для вас готова.

    «Любий джуро! щира дяка
тій, що шле тебе до мене,
але я прийти не можу
на запросини лагідні.

    Якби я хоч на хвилину
скинув сей залізний панцир,
кров би ринулась потоком
і життя моє порвала б.

    Бо й такі бувають рани,
що нема на них бальзаму,
що нема на них завоїв,
окрім панцира твердого».

    – Ох, мій пане, ся відповідь
зранить серце ніжній дамі! –
«Може, має дама панцир,
Хай його міцніше стисне».

Кімполунг, 6.06.1901