Я тебе не любила ніколи,
Ти для мене, як осінню грім,
Що здригає сей світ по колу,
Та щезає у серці моїм.
Той не ходить на полювання,
Хто не має підступних вмінь.
Ні, не личить мені кохання,
Так як світлу не личить тінь.
Тішать люди – щасливі зграйки.
Палко віє від них теплом.
Я лиш чую, як квилять чайки,
Над холодним, сумним Дніпром.
Як замучений берег прибоєм,
Що кричить навздогін кораблю,
Я клянуся своїм покоєм,
Ні на мить я тебе не люблю.
_______________________
© R. Tserkovnyy, 2018