Я — міська навіжена
Цей світ — моя божевільня
Буває міняю міста на села
Та іноді захожу до тебе
Захожу до тебе уві сні ненароком
Тишком-нишком ніякого пороку
Веду пусті бесіди та нагадую про себе
Чисто щоб ти не забував
Щоб ти не забував що по світу
Ходить та сама твоя навіжена
Та сама твоя безбоженна
Та сама твоя незалежна
З душею простором безмежна
Ти колись в мене віднайшов
Потім поруч зі мною пішов
Ми ходили мов два божевільні
Трохи закохані, але трохи повільні
Та згодом відкривтись від інших жінок
Я сказала: «ну йди, ну ок.»
І повернулась в свою божевільню
В свою іншу самотньо, свою стару улюблену божевільню
Зустрічала нових,
розповідала їм про старих
Полюбила біле,
та знову стала вільна
Лише захожу періодично
В твої сни на чайок
Дивлюсь на твоїх нових жінок
Підкидую їм вівсок
Та тихенько іду
Щоб не відволікати
Ти забув про мою божевільню
І обрав свої грати
Ну ок.
08.04.18
16:39