НУДНА МАЙДАНОПЛОЩА
На майдані тиша нудна: революція скінчилась
Біля дерева ридає, молода ще, матір сива.
-Тут, востаннє, серце сина, без надії, в грудях билось.
Історичний час: всі люди, крізь екран чекають дива.
Нудна тиша на Майдані: ні наметів, а ні люду...
Лиш каштани, свідки долі, у свічках, немов у цвіті.
Страх у голови закрався: що ж це далі з нами буде?
Лиш "байдужість" посміхнулась: я паную в цілім світі!
Тиша на Майдані нудна: чорна ніч - нема ні зі'рки...
Дощ за матір плаче рясно, бубонить вгорі по бля'хах,
Барикад немає: чисто. на дорогах а ні дірки...
Люд заспав, хоча й працює, у Європі чи на ляхах.
Нудиться Майдан у тиші: все спокійно, мов в могилі,
Водограї, шпиль, каштани - та паради з Президентом.
Хвацько їздять у ролс-ройсах для потіх панянки милі.
Гниди й цього разу також - скористалися моментом.
НУДНА ПЛОЩА з підземеллям. Вхід в метро, старенька пошта...
Сувеніри про столицю, синьо-жовті лави й урни.
Місто й далі вимагає від людей шалені кошти,
"все парламентно-законно" - лине в рупор... вірять дурні!
Поет ХХ сторіччя 17 вересня 2018 року с. Торгановичі