Шумлять дощі,
Мов срібні скрипалі,
І мокре листя жалісно тріпоче.
Шипшина хилить віти до землі,
Немовби скрипалям вклонитись хоче.
Злітає день -
Від ворона крило,
І супить вечір посивілі брови,
Зганяє вітер хмари, наче зло,
Кидає чорне клоччя на діброву;
Віконницею стукає всю ніч,
Десь так приблуда проситься до хати -
Впустили б добрі люди хоч під піч,
Щоб якось до світанку дочекати.
Але ніхто ніде не відкрива,
Ніч горобина темна та ляклива.
А дощ все кида краплі, мов слова
Якогось завіршованого дива.