Стою один на березі крутім,
Велике, необачне Чорне море,
Учора лихо завітало в дім
І душу полонили сум та горе.
І плаче: син, і мама, і сестра,
Його душа тепер у синім небі,
А на землі нічого, крім хреста,
І пам’ять біла, як весняний лебідь.
Пробач Господь, за все йому пробач...
Бо Сам навчаєш – треба пробачати,
Щоб вгамувати неутішний плач,
І віру в краще знову щоб придбати.
Стою один на березі крутім,
Велике, необачне Чорне море,
Учора лихо завітало в дім,
І душу полонили сум і горе.
Віктор Семенюк
Одеса 18\9\ 2018г.