В пам'ять про любимого брата
Васютовича Івана Павловича, який загинув
смертю хоробрих в Придністров’ї 20.06.1992 року.
Рубець залишився на серці,
Від рани, яка наболіла
І лише ниє серденько
Про дорогу нам людину.
І постарілі, і сиві
Приходимо на могилу,
В пам'яті молодий і гарний,
Які ж в тебе очі милі!
Як хочеться, щоб ти вернувся,
Як хочеться бути з тобою!
Найкращий на світі брате,
В душі поговоримо з тобою.
В свої молодії роки
Ти птахом злетів у долі.
Спішив життю назустріч,
Спішив пожити на волі.
Був люблячим, працьовитим,
Добрим сином і батьком,
Рибалкою був завзятим,
Швидким, енергійним братом!
Війна, будь проклята світом,
Убила тебе солдатом,
Наш – захисник, сміливець,
Від нас відлетів сизим птахом!
Ми любимо, наш єдиний,
І пам'ять про тебе з нами!
Кровиночка наша, Іване,
Рідненький, коханий Ангел!
19.06.09 р.