Я напишу катрен свій поміж хмар
на аркуші осіннім небосхилу,
де вчора сонця ще горів ліхтар,
а зараз – не пробитись крізь вітрила…
Крізь паруса осінніх бригантин
і такелаж дротів нового ЛЕПу,
де бронзових полів старий сатин,
і серпантин побляклого вже степу.
Я напишу тобі прості слова,
що вітерець мені в цей час навіяв –
жнива скінчились, та любов жива
і не поблякли ще юнацькі мрії.
23.09.2018