Перед тобою, мила, на порозі.
Пробач, що мало часу приділяв.
Пробач, на жаль, скажу лише у прозі:
Занадто довго зустрічі чекав.
Тебе я пізнаю у кожній тіні,
У моїх снах щоночі тільки ти.
З першої миті і, повір, донині
Боюсь, неначе смерті, самоти.
А раптом ти втомилася чекати,
І серце вкрилось снігом з моїх слів?
Наврядче, зможе хтось таке здолати-
Терпіти та мовчати, як просив.
Я поцілую ніжно твої руки,
І пригорну до себе, як востаннє.
Поглянь у очі, там табу розлуки.
Моя маленька, щастя і кохання.
Я знов сьогодні на твоїм порозі.
Ти зустрічаєш, як завжди,-моя.
Пробач. Частіше поки що не в змозі,
Все буде, почекай. -З любов'ю, я.