Ми говоримо різними мовами
і довіку такими нам буть –
за словами, на вид кольоровими,
замаскована дійсності суть…
Під обгорткою надто пістрявою
бракне серця тобі і душі.
За надутою вельми поставою
проглядаються плями іржі…
Ти себе уявляєш конструктором,
що під владу узяв часоплин,
чи всесвітньовідомим вже скульптором?
Та не глина я й не пластилін!
Тебе ваблять прийоми і раути,
це уже для усіх не секрет.
Не марнуй ані сил, ані часу ти –
не богемний, на жаль, я поет.
Як завжди епатаж, знову спогади…
Що ти хочеш мені довести?
Тож віднині, при зустрічі, поглядом
лише й можеш мене провести!
28.09.2018