Очам не вірю, протираю,
Від подиву розперло груди.
З білборда дивиться Мураєв,
А нижче напис «наші люди».
Які це ваші, звідкіля,
Хто понавозив їх і звідки,
Коли під дулом москаля,
В Сибір , дорослі йшли і дітки?
Для них звільняли ви хатИ,
Для них квартири забирали,
Для них більшовики-кати
Людей мільйонами вбивали.
То де ж та правда, де той бог,
Що має за гріхи карати,
Нащадків комуняцьких орд,
А він нам знову шле бурята.
Уже не з луком, на коні,
На танку, визирає з башти,
Скажіть «мураєви» мені,
От цей бурят то «люди ваші»?
«П’ята колона» в нас така,
Що і не снилася іспанцям,
Якби ж тільки «Москви рука»,
Москва у нас відклала яйці.
Вона їх вигріла в Криму
І у столиці вигріває,
Найкращим доказом тому
Цинічний вилупок «мураєв».