Ні, справа не в тім , що закінчилось літо,
Що знов осінь холодом дме у лице ,
Бо ми тільки вчора кричали в півсвіту,
Що нам вже набридло , як сонце пече ...
То просим дощу, а то дощ без резону...
І скаржимось всім , вибиваючись з ніг,
На спеку липневу,( хоч все й по сезону ),..
А потім зима не догодить -бо сніг ...
Нам навіть не вгодить своя власна хата,
Вже просто «проївся» віконний вітраж ...
Ні-ні! ..вона гарна ... велика й багата ,
Та справа у тім , що навпроти така ж ...
І хоч ми з дитинства музичні фанати,
Нам будуть не милі сусідські пісні ,
Бо в того «нещасного лауреата»
Стоїть «Мерседес» , а у нас, нажаль , ні ...
Яка ж несмачна , як остигне ледь, кава,
(Хоча , як гаряча-студити спішиш )...
...Та все дуже просто ...у тому вся справа,
Що нам вже ніколи й нічим не вгодиш...