Нема мені милішого як ти.
Вкотре цілую сиві твої скроні.
І знов готова на край світу йти.
Зі мною крила і вітри,
Бо моє щастя у твоїх долонях..
Нема навік ріднішого як ти.
Вже гнізда свої звили наші доні.
Час промайнув і виросли сини,
А я так само жду весни.
І бачу найсолодші сни,
Бо я навік в любові у полоні…
Немає щасливішої як я,
Коли твій погляд на собі ловлю.
Від ніжності навкруг цвіте земля,
І ще попереду літа.
Душа тріпоче знов моя,
Бо я любима і тебе люблю…