РАНКОВА ПІСНЯ
Звільнився вранці я з обіймів снів,
Як раптом з кухні пісня пролунала -
То мати співом відала мені,
Як терен цвів і листя опадало,
Що горя той не знав, хто не кохав…
Та як же жити, щоби не кохати?
Сумну ту пісню слухав я й мовчав –
Про молодість свою співала мати.
Мелодію тихенько голос вів,
Співала мати і не знала втоми,
Бо то її душі був терен-спів,
Бо то була не пісня – то був спомин.
Затамував я подих свій в ту мить:
Співай, матусю, голос ллється доки!
Ой як же пісня молодо звучить,
Коли співачці дев’яносто років!