Від питань шумить у голові
Хочеться не плакать, вовком вити:
«Ну навіщо помилки мої?»
«Навчитись жити» - чую я - «Навчитись жити»
І життя додолу часом гне,
Гірко забувати і втрачати.
«Ну чому біль не минув мене?»
«Щоб цінувати» - чую я – «Щоб цінувати»
Спотикнусь на рівному шляху,
Й починаю знов себе жаліти.
Та нема кому віддать вину…
«Щоб зрозуміти» - чую я – «Щоб зрозуміти»
Що росло корінням у душі
Маю я назавжди відпустити.
«Як не розчаруватись у житті?»
«Зумій простити» - чую я – «Зумій простити»
Правда и кривда завжди поруч йдуть,
Зраду на собі змогла відчути.
«Як мені обрати вірний путь?»
«Себе почути» - знаю я- «Себе почути»