Я додам до ранкової кави
Поцілунків, обіймів міцних.
А й, насправді, все стало цікаво.
Більш немає, як ти, таких.
Нас нікому вже не розлучити,
Адже справжнє все і назавжди.
Хай там що - обіцяли любити
І удвох стерегтися біди.
Я щоразу тебе зустрічаю
На порозі постійних чекань.
Коли поряд - реальність втрачаю.
Ти весь мій, без усяких вагань.
Кожен ранок удвох - то казково
І міцніше немає сили,
Аніж та, яка нам безстроково
Клятву "любити" закріпила.
Ти додаш до ранкової кави
Море ніжності, ласки й тепла
В нас, насправді, все вийшло цікаво.
Щиро вдячна. Кохаю. P. S. Мала.