Лежить життя, мов аркуш нечіпане,
А ціль його, і задум - у творці.
І той митець загострює старанно
Точилом заржавілим олівці.
Старе приладдя, монотонні барви,
Від часу жовкне аркуш на столі.
Творець у серці носить справжні скарби,
І ясна думка зріє в голові.
Він марить щастям, чітко уявляє,
Яке воно на дотик і на смак.
Та де ж натхнення, лиш його немає,
Без нього ж не творитимеш ніяк.
* * * *
Немов художник, ти життя малюєш,
Візьми ж собі найкращий олівець,
Усе навкруг яскраво розфарбуєш,
Ти ж сам собі і витвір, і творець!