Боже ум ння

   
Кохання, це Боже уміння,
Бо кожен цінує своє,
Так хай же Господь, нам терпіння
І вірності, ще додає.
А доля, це панна вельможна,
Самотність несе в пелені,
Та каже кохати не можна
І бути тобі при мені.

Вже осінь в літах хазяйнує,
І листя летить золоте,
Я вірю, кохання існує,
Та , ти ще не знаєш про те.
Нам зустрічі доля дарує,
Щоб, бабине літо цвіло,
Ця пісня хай душі чарує,
А в них не згасало тепло.

Осіннє кохання, це казка,
Яка завітала з весни,
Так будь же зі мною будь ласка,
На краще життя поверни.
Ти можеш збиратись в дорогу,
Кохай, мене тільки одну,
Люблю, я тебе, слава Богу,
До серця свого пригорну.