Робіть приємності коханим,
Вони часом на них чекають.
Адже так мило, навіть просто рано
З рук найдорожчого чашечка чаю.
Так гарно, коли він дбайливо
Ховає в шарф кохану шию.
Його ж, коли міцно засне, сміливо
Обніме, щиро, ковдрою накриє.
Не треба грошей, аби довести,
Якою дорогою є людина.
Її на світлофор перевести-
Це ж як турбота батька про дитину.
І мало знати - хто з вас чим хворіє.
Цінніше вміти ніжністю зцілити.
Торкнеться рук вустами-серце мліє.
І варто жити, дихати, радіти.
Якщо навчились погляди читати,-
І маєте на двох одні секрети-
Почувши голос, настрій впізнавати, -
Ви до останніх, вірте, днів в дуеті.
Робіть приємності коханим,
Навіть коли їх не чекають.
Бо ж так зворушливо, коли жаданий
Із разу в раз доводить, що кохає!