Натали Лоно. Загадаю...

Максим Троянович
Загадаю...

     Як тады...
     З заміраннем
     загадаю ўсмешку.
     У заваротку, у поглядзе -
     лагодная сталасць.
     Адвярнуўся звыкла
     ля расчыненай брамкі.
     Рук нямая сіла
     панесла - закруціла.
     Памяць меле расстанне
     ў белы пух.
     Толькі пра галоўнае
     спелыя думы
     абрываем вуснамі.
     Усведамленне - перашкода
     насланню, мабыць.
     Перасохлі студні
     страхаў, змытых гадамі.
     Вось і поўнач імгненна,
     дзесьці зусім зачакаліся.
     Несмяротна,- уздыхаеш.
     Першы рэйс. Няўжо?
     Жар змяняе прахалода.
     Далікатнай скарыначкай наледзь
     папаўзла па далонях,
     абарваўшы. Не здолела.

  Перевод на белорусский язык

     Загадаю…

     Как тогда...
     С замиранием
     загадаю улыбку.
     В повороте, во взгляде –
     добродушная зрелость.
     Обернулся привычно
     у раскрытой калитки.
     Рук безмолвная сила
     понесла – закружила.
     Память мелет разлуку
     в белый пух.
     Лишь о главном
     созревавшие думы
     обрываем губами.
     Осознание – помеха
     наваждению, пожалуй.
     Пересохли колодцы
     страхов, смытых годами.
     Вот и полночь мгновенно,
     где-то вовсе заждались.
     Не смертельно,– вздыхаешь.
     Первый рейс. Неужели?
     Жар сменяет прохлада.
     Хрупкой корочкой наледь
     поползла по ладоням,
     оборвав. Не сумела.