Вина філіжанку з ранку не треба,
усьому своє місце і час на потребу.
Життя п'янке й само по-собі.
Жалить неправда серце обмов кропива.
Любов також гне бува,
ніби зів'ялу траву.
Гніт війни із серця кров п'є,
сліди глибокі залишає, Душу крає.
Кінця війни чекаю,
як у пустелі зі спраги жагучої,
ковтка джерельної води.
На жаль мені нема з ким
свою Душу зболену розрадити.
Я ділюсь з Вами своєю Душею,
бо це єдина цінність,
котра у мене залишилась.
Жену спраглі дні,
чекаю нової пори.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg