На http://www.stihi.ru/2018/10/10/4926
Шиповник дозревает на кусте
Под синими, как летом, Небесами…
Вздыхает ветер тихими басами…
И плащ на винограде пожелтел,
Что щедро урожаем одарил…
Дымят костры сухих опавших листьев…
Калину красит алое монисто –
С ней шли мои былые октябри –
Они оттанцевали милый вальс…
Всё было там: и радости, и слёзы…
А хочется, чтоб молодости грёзы
Вернулись… Но вошёл осенний час
В открытые печальные ворота…
Не видно впереди альтернатив…
Мне петь осенний, жалобный мотив?
Былое не вернуть… Так в чём забота?
Мудрее становлюсь, осмыслен путь –
В духовности я вижу жизни суть!
11.10.2018
Духовнiсть
Шипшина дозріває на кущі
Під синіми, як влітку, Небесами...
І вітер стиха хлипає басами...
І виноград в жовтневому плащі,
Що вже відплодоносив у садках...
Горять кострища із сухого листя...
Хизується калина у намисті -
Мій свідок в проминаючих роках -
Вони відтанцювали, відгули
Грайливим співом й плачем, як годиться...
А хочеться, щоб знову - молодиця...
Та забивають старості голи
В наскрізні, сумом кроплені ворота...
Але яких шукать мені ділем ?
Запалюватись осені жалем ? -
Час - незворотній...То об чім скорбота?
Мудрішають осмислені літа -
В духовності...найвища є мета!