і може хтось когось десь
викидає зі своєі' голови
забувається, втішає
випадково змінює, замінює
у комусь
розчиняючи, покриваючи
заглушаючись
у чомусь
подекуди
занурюючись
наповнюючи
себе
речами
людьми
і може хтось когось десь
не чекає
обірвує
вивільнює
у собі
заповнює те місце, спорожніле
кимось
і може хтось когось подалі від себе
відгородившись
по незнанній причині
хтось може падав
i був у ямі
сам
може хтось не бажав
чому, не сказав
мовчки завдав, може
собі, як краще
а хтось чогось не знав, і картав себе
інше знав
був самообман
знав, що скінчено, ще до початку
і тим же
напротивагу - інший же хтось
якийсь віддалений, уже ставши
старим і чужим образом
коли був паден дощ на двох
відвернувшись, шукаючи відради
у комусь
і може
інший же хтось
зостався далеким
недосяжним маяком
не примиренно - не знати, знати
комусь
відради шукати
мати і'і'
а тобi бути ніким насправді
не згадувати
часом вишкрябувати
байдужіти
і може хтось когось десь
іще вірить, не полишає
і може хтось когось в мить перестає
чекати, пам'ятати, не відпускати
і може хтось когось десь
зупиняється
ні спроби, ні всупереч
і може хтось когось одне із двох
добровільно
змушуючи
починає тліти
і може хтось когось
змертвіло у собі
і може комусь латати
старі, нові рани
із кимось
і може хтось когось іще у собі
носить
не полишає, викидає
іде заповнюватись
чимось
кимось
і може й комусь не надто щеміло
а може на комусь залишило
сліди прорізів й рубців
бодай трохи осаду гіркого
і може хтось деінде сам своя провина
і може хтось далі продовжує, й надто пізно
усвідомив, зрозумів
і відчуття іще пекучіше
і збайдужів, - до того кого створив, і до кого серце линуло
і може комусь із тих хтось, не всерівно
іншим же байдуже
одні мовчать
ідуть повільніше
наче іще намагаються шукати
крихту свого
тамуючи, крик від розлуки, безслів'я
не забуваючись
з туманною, не спаленою надією
що може
інші йдуть собі далі
змінювати і замінювати
може тимчасово
може, бо так зручно
та почуття, і'м не зраджують ніяк, ніколи
якщо ж і'х не має, або стліли
це нормально
і може для когось тепер ті відчуття
то не бажання мати неприступне
не обожнювання
або ж навпаки
а те, чого не було ні з ким -
пізнавши людину, хотівши створити те щось
всупереч всьому
тоді і можна почати
все інше - це мимохітно
адже ти ні до кого не линув так сильно насправді
а коли линув
час, лініі', точки, інші, усе змило
і може хтось когось десь
потребував, йому необхідно було
всього лиш як людину
не більше, не менше
і всі ті хтось такі різні, водночас пов'язані
хто у відомості, хто у незнанні, неясності
і може хтось когось дотлів, і викинув
навмисне
ненавмисте
те, що виявилось сміттям
спочатку для одного
пiзнiше для iншого, хто правдi в очi подививсь
i може хтось деiнде
знайшовши щось у собі
пізнавши себе
зоставивши осад минулого
бо може хтось когось - в неясності
всі вони чимось навчили
через твоє сприймання, вбирання частин у себе
і може ти більше ні до кого
ніяк, нічого
не бувши більше тим "хтось когось"
не боячись залишитись з собою один на один
спалюючи до останнього
іти шукати далі
і може хтось як завше
покриває , речі, людей
змінює й замінює
на плоть
це ж так важливо
та почуття
що справжні
то не лише тіло
вони в голові
невидимі
якщо такі є
не зраджують і'м, чорт забирай
це добровільно, всупереч всьому
або ж без них, хтось когось
а ти? що ти?
що я?
хто ти взагалі?
хто із них, полишених, або навпаки, мене
що вони тепер?
віддалені маяки
непорушнi
і може хтось спорожніло
кидається у чиїсь обійми
наповнює своє пусте
аби якоюсь взаємодією
і може хтось когось був
єдино, останнє
не доторкнеться до чужої шкіри
і може хтось когось
не знати було насправді
де і з ким, чим
безмовно
невідомо
було
й невідворотно
або знову по колу
хтось когось десь
жоден не знає
бо може хтось когось
не треба, не відчуває
нічого
а хтось неясне, на біса іще потрібне
вже ні
бо все ясно, їй
після того снігу лагідно й тепло
деінде нестерпно
осінь жила душу її відлигу
темно, адже все ясно
бо
вона знає що хтось когось десь
та тепер байдуже
скільки і'х було
тих тіл, чи буде, чужих
на біса
не буде
моі' відчуття все ще не дотліли до кінця
до кого, до чого, чому не знаю
це осад розчарування
нічого не тліє назавжди, останнє
лиш змусивши себе перестати
не відпустити
та полишити
обірвати, зоставивши лиш скло
що розбиває скло, те ж саме
іти, куди
назад
як
як і він, як і інші
заміняти
чи навіть використовувати
на біса?
покривати
заповнювати
старі рани
а може творити нову історію?
годi
вірити в ідеали
яких не існує
і вірити
що буде знову все спочатку, по колу
годі
байдуже скільки у кого було тих тіл
чи думати
про тих, хто став чужим
годі, себе картати
за те, що може хтось когось десь
і ти теж
я