Хлопчик Вітер дерева шарпав,
Розкидаючи листя подвір'ям.
- Тітко Осінь, які в тебе фарби?
Акварель, гуаш, чи олія?
Чом вони так довго вологі?
Бо ж чекання - важка наука.
Ось дивися: у мене трохи
Узялися фарбою руки...
Нащо дощ додаєш у палітру?
Щоб були кольори яскраві?
Мудра Осінь сказала Вітру:
- Ой, який ти, хлопче, цікавий!
Фарби друзі подарували:
Сонце - жовту, Любов - червону.
Старість срібло пропонувала,
Трішки людям посріблить скроні.
Та відмовилась я від того,
На людей в мене інші плани,
Хай від кольору золотого
В їхніх душах тепліше стане.