*** (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/LinaKostenkoUkr/)
Світає світ в терновому галуззі.
Кладуть вітри смичок на тятиву.
Десь голос мій шукає моїх друзів,
і хтось чужий кричить мені: ау!
І знову тиша. Лиш блукають луни,
Крізь день, крізь мить, крізь душу, крізь віки.
Сосновий ліс перебирає струни
над берегами вічної ріки..
*** (вольный перевод П.Голубкова)
Светает мир в терновом облаченье.
Кладут ветрА смычок на тетиву.
Друзей мой голос ищет возвращенья,
Но отвечает лишь чужой: ау!
И снова тишь. Лишь эхом льются руны,
Сквозь день, сквозь миг, сквозь душу, сквозь века.
Сосновый лес перебирает струны,
И что-то шепчет вечности река...