В ріднім краю війна.
Ранок зараз чи вечір -
мені все одно,
чаша Душі болем наповнена,
в журбі до країв.
Як розлуку з рідною домівкою
пережити?
Тільки поезія-лютня мене втішає,
злагоди бажає.
Хочеться, щоб прийшли зміни,
стерли з лиця сльози гіркі.
Вже й п'ята осінь прийшла,
а перемир'я у війні не видно,
у потоці листопадової пори,
рвуться з Душі почуття надій,
ув'язненими пташками у вирій.