Ідуть дощі, пливуть тумани,
холдна осінь за вікном,
скоро у нас зима настане,
а я живу минулим днем.
Коли було ще тепле літо,
коли цвіли ромашки в полі,
там я зривав ці ніжні квіти
наперекір лихої долі.
Я застилав ними дорогу,
яка вела до її хати,
не мав я на той час відваги,
що б квіти їй подарувати.
Ці квііти й зараз мені сняться,
ромашки, маки та волошки,
їх рвати більше не прийдеться-
травою поросла та стежка.