Це було в роки шестидесяті,
коли держава набирала силу,
були всі люди бідні й не багаті,
а ми малими в школу ще ходили.
При забудові батьківської хати
задля щасливого, майбутньго родини
я у фундамент вклав карбованець сріблястий
часів становлення Радянської країни.
Пройшли роки, у вічність відійшли батьки
і діти розійшлися всі по світу,
лише в фундаменті лежать ті копійки,
коли ми ще були маленькі діти.
Давно в тій хаті, інші вже живуть,
навіть не знають, про карбованець сріблястий,
до цього часу він в фундаменті лежить
який, ще й зараз зберігає, мир та спокій.