Коли за правду гніваєшся ти,
мені то прикро, боляче... і смішно.
Як можу піднімать до висоти
твоє ім'я? На радість всім зловтішним,
чекаючих на гордих і хвальків,
щоб реготать за спинами досхочу?
І друзям долю хто б таку хотів?
Тому такі моі безсонні ночі,
коли на мене гніваєшся ти,
за те, що вже лукавити несила.
І спалені дощенту вже мости...
та ще лишилось небо ... й наші крила...
8 жовтня 2018 р