Дощ на долонях бринить незаймано.
На площі дзвони розрізують порожнечу.
Я блукатиму тут рівно опівночі.
Я відчую, як ти промайнеш тут.
Кришталем відблискують твої зіниці,
Як у в'язня, що обдумує план утечі.
Ти читаєш чужі вірші так відверто,
Ніби демонів всіх знаєш в обличчя