оригинал:
Погомонімо, друже, про таємне:
Про те, що знаємо лиш ти і я.
Мелодію у серці ношу ревно:
Вона для тебе – душу звеселяй.
Звучиш в мені, мій запізнілий цвіте!
Надія найдорожча ти моя!
Тобою я живу, найкращий в світі.
Я - радість невичерпная твоя.
Перевод Ладомира Михайлова
Поговорим, мой друг, о сокровенном:
О том, что знаем только ты да я.
Мелодию души ты помнишь, верно,
Она звучит, любимый, для тебя.
Звучит во мне, цветок мой запоздалый,
Надежда драгоценная моя!
Тобою жить, мой милый, не устала.
Неисчерпаемая радость я твоя!